Починаючи з 1958 р, коли Jackson JP запропонував біомеханічний напрямок в лікуванні гонартрозу корегуючою остеотомією великогомілкової кістки, розроблено велику кількість видів остеотомій як великогомілкової, так і стегнової кісток. Метою остеотомій є нормалізація навантаження на суглобові поверхні, відновлення опороздатності, за рахунок цього, зменшення прогресування дегенеративно-дистрофічного процесу в суглобі.

Про можливість зменшення прогресування остеоартрозу свідчать гістологічно підтверджені факти утворення хрящової тканини в зонах дефекту хряща відростків стегнової і великогомілкової кісток після перенесених коригувальних остеомій. Позитивний вплив остеотомії підтверджується фактами зменшення внутрішньо кісткового  тиску і відновлення мікроциркуляції.

Остеотомії діляться на два типи - кутові (клиновидні і кістковопластичні) і арочні. V -образна остеотомія є їх комбінацією.

Коригувальна остеотомія виконується для виправлення деформацій нижніх кінцівок, прекрасно зарекомендувала себе як методика, яка дає відмінний косметичний результат, а також як альтернатива ендопротезування колінного суглоба.

В Європі щорічно виконується понад 45000 коригувальних остеотомій. Особливо ефективна ця операція у молодих пацієнтів з О-або Х-подібною деформацією кінцівок або початковими ознаками артрозу колінних суглобів. При деформації нижньої кінцівки відбувається зміщення механічної осі навантаження на колінний суглоб, при цьому суглобовий хрящ навантажується нерівномірно, відбувається його перевантаження і руйнування, що веде до раннього розвитку артрозу і посилення деформації кінцівки. Коригувальна остеотомія дозволяє усунути О-або Х-подібну деформацію, відновити механічну вісь кінцівки і тим самим нормалізувати навантаження на колінний суглоб. Своєчасно виконана остеотомія дозволяє запобігти руйнуванню суглобного хряща і прогресування артрозу.

У пацієнтів з розвиненим артрозом колінних суглобів ця операція дозволяє значно відстрочити ендопротезування колінного суглоба. Це особливо важливо для молодих пацієнтів, які ведуть активний спосіб життя, так як ендопротезування вимагає кардинальної зміни способу життя (обмеження навантажень на суглоб, виключення занять спортом, регулярне спостереження у ортопеда, виключення перегріву і переохолодження і т.д.). Також необхідно відзначити, що які би не були досконалі ендопротези колінних суглобів, вони мають обмежений термін служби, і постановка ендопротеза в молодому віці передбачає повторні операції із заміни зношених компонентів або всього ендопротеза. Тому в європейських країнах молодим пацієнтам прийнято виконувати саме корегуючі остеотомії, а не ендопротезування.

Корегуюча остеотомія виконується наступним чином: через невеликий розріз частково перетинається (остеотоміюється) великогомілкова кістка в верхній третині або стегнова кістка в нижній третині, виправляється деформація і зона остеотомії фіксується в правильному положенні сучасним фіксатором. Зрощування зони остеотомії, як правило, настає через 10-12 тижнів. Спортивні навантаження можливі через 6 місяців після операції.

Показання до корегуючої остеомії:

- вроджена деформація нижніх кінцівок;
- деформація після захворювання (рахіт, хвороба Педжета і т.д.);
- деформація після порушення росту кінцівок (хвороба Блаунта, пошкодження зон росту при травмах і т.п.);
- деформації після неправильних зрощень при травмах (посттравматичні деформації);
- артрозні ураження одного компонента (латерального або медіального відділів) колінного суглоба;
- компенсація нестабільності зв'язкового апарату колінного суглоба.

 

Клінічний приклад.

Деформуючий остеоартроз колінного суглоба на тлі вірусної деформації

Для досягнення хорошого післяопераційного результату висока проксимальная остеотомія повинна об'єднуватися з іншими втручаннями, спрямованими на усунення інших морфологічних (наприклад, пошкодження хряща або меніска) або функціональних (наприклад, нестабільність) порушень в колінному суглобі.